Всё приходит для того, кто умеет ждать)


Люди так рідко дивляться вгору,
Люди так часто дивляться в низ.
Душа прагне туди де зорі,
Очі ж бояться калюж і криз.
То наче птахи, то наче звірі,
То ніби риби серед проблем.
То ми барвисті, то тіні сірі
Серед умовностей і теорем.
Буває холодно і тепло,
А часом кидае у жар,
Бувае, що душа затерпне,
Бо ріжуть її без ножа...
Любов має вчора,
Любов завтра має,
Вона щомиті - мов нове,
Примхливий сонячний зайчик...





Надія



Сумний пейзаж - місток надії,
Що десь в кутку похнюплена стоїть,
Під жовтим деревом найкращих сподівань,
Під голим деревом з опалими думками,
Промокла від нездійсненних бажань,
Прибита вітром злих пліток,
Але стоїть надія, не втікає,
Хоч батогами зрад так відшмагали будні!
От вперта, хоч тепер похмура,
А все ж не спить, все ж дише-
Така жалюгідна і дорога.
Вона ніколи не залишить
Напризволяще жодну душу.



Опале листя
Пахне забуттям,
А, може забуття
Пропахло листям.
Леліє скрипка
Павутинням трав,
Чи трави скрипку
Павутинять свистом.
В опалім листі
я шукаю скарб -
Опальна королева
Безпритульна.
Зопалу в листя
Золотаве впав
Твій погляд -
Золотий опал.
Те, що шукала,
Віднайшла умить,
Джерельно гранями
Опал бринить
В оправі
Шарудіння листу
Взаємовиключних бажань,
А тому нездійсненних.
Фантазій тих
Сентиментальний флер
Наколюється на чекання глоду
Й повисає
Прекрасно так
У листі
Кохати землю разом із тобою...
Опале листя
Пахне забуттям,
А, може, забуття
Пропаххло листям.
О, золотий опал,
Палких обіймів
Незабутній шал...
А, врешті-решт,
Життя -
Це родзинка,
Така солодка
І така маленька...